У Довбаївці було багато дивних людей.
Були пастухи.
Були довбойоби.
Були академіки довбойобології.
Але був лише один Граф Деберц.
Його справжнього імені ніхто не пам'ятав.
Одні казали, що він колишній розвідник.
Інші - що контррозвідник.
Треті були впевнені, що він сам себе завербував.
Сам Граф на всі питання відповідав однаково:
- Контррозвідка.
Після цього всі кивали, хоча ніхто нічого не розумів.
***
У центрі Довбаївки стояв старий клуб.
Щовечора там збиралися старійшини.
На дверях висіла табличка:
«Вхід лише тим, хто знає різницю між терцом і деберцом.»
Одного разу туди привели молодого довбойоба.
- Скільки треба набрати? - запитав він.
Граф підняв голову.
- Тисячу шістдесят два.
- Чому саме стільки?
- Бо так вирішила контррозвідка.
Після цього запитань більше не було.
***
Граф розклав карти.
- Запам'ятовуй.
Три карти підряд - терц.
Двадцять очок.
Чотири карти підряд - деберц.
П'ятдесят очок.
Козирний валет - двадцять.
Козирна дев'ятка - чотирнадцять.
Дама з королем козирної масті - бал.
Ще двадцять.
Молодий довбойоб почав записувати.
На третій хвилині він заплутався.
На п'ятій - здався.
На десятій почав удавати, що все зрозумів.
Так робили всі.
***
- Але головне не це, - сказав Граф.
- А що?
- Треба взяти хоча б одну взятку.
- Чому?
- Інакше твій деберц не існує.
- Як це?
- Ти можеш мати на руках скарб.
Але якщо нічого не взяв - це хеве.
Мінус сто.
У клубі запанувала тиша.
Навіть найдосвідченіші довбойоби відчули філософську глибину сказаного.
***
- Виходить, - задумливо сказав хтось із залу, - у житті теж так?
- Саме так, - відповів Граф.
- Можеш мати талант.
Можеш мати знання.
Можеш мати геніальний план.
Але якщо не взяв жодної взятки -
це просто красиві карти на руках.
Після цих слів усі замовкли.
Навіть довбойоби.
Що траплялося вкрай рідко.
***
Того вечора Граф Деберц виграв партію.
Але ніхто так і не зрозумів, як саме.
Зате всі були впевнені:
це була контррозвідка.