Ця історія сталася ще до Великої Ревізії Довбаївки.
Тоді я був молодший.
Світ здавався простішим.
А довбойоби - менш системним явищем.
Як же я помилявся.
***
Приїхали до мене друзі в Київ.
Друг із Києва.
Старий товариш.
І ще кілька персонажів, яких історія вирішила не згадувати поіменно.
Ми культурно відпочивали.
Тобто спочатку сиділи.
Потім трохи випили.
Потім ще трохи.
Потім вирішили прогулятися районом і поговорити про вічне.
***
Йшли ми алеєю.
Тією самою.
Яка розділяє одних людей від інших.
Або одне місто від іншого.
Або здоровий глузд від його відсутності.
Ніхто достеменно не знав.
***
Було вже темно.
Навколо гуляли люди з собаками.
Собаки гуляли з людьми.
Усе було гармонійно.
Майже.
***
І тут з кущів вилітає маленький тер'єр.
Розміром із погано вгодовану шапку.
Без повідка.
Без страху.
Без життєвого плану.
***
Він підбігає до великої собаки.
І починає гавкати.
Кидатися.
Провокувати міжнародний конфлікт.
***
Велика собака дивилася на нього приблизно так, як академік дивиться на коментарі в інтернеті.
Зі смутком і нерозумінням.
***
Тут власник великої собаки не витримав.
І голосно сказав:
- Слишиш ти!
Прибери свого довбойоба!
***
На алеї запанувала тиша.
Навіть тер'єр на секунду задумався.
***
- Гуляють тут всякі...
Прибери свого довбойоба!
***
І саме в той момент сталося дещо дивне.
Усі навколо зрозуміли, що мова йде не лише про собаку.
***
Старий Пастух довбойобів пізніше казав:
- Це був перший задокументований випадок, коли термін «довбойоб» вийшов за межі людського виду.
***
З того часу в Академії довбойобології з'явився новий розділ.
Довбойоб домашній.
Ознаки:
- шумить без причини;
- провокує конфлікти;
- не оцінює наслідків;
- впевнений у власній непереможності.
***
Після довгих досліджень учені дійшли висновку:
Довбойобство не передається генетично.
Не залежить від породи.
Не залежить від освіти.
Не залежить від розміру.
Іноді навіть навпаки.
***
Того вечора ми сміялися хвилин двадцять.
А потім Друг із Києва сказав фразу, яку згодом викарбували на вході до Академії:
Неважливо, наскільки малий твій довбойоб.
Важливо, чи тримаєш ти його на повідку.
І з цим було важко сперечатися.