Після Великої Партії Графа Деберца в Довбаївці настали важкі часи.
Усі були при грошах.
А це, як відомо, найнебезпечніший стан для довбойоба.
***
- Зараз приберемо і будемо сидіти вдома, - сказав хтось.
- Правильно.
- Треба книгу видати.
- Хоча б собі на полицю.
- Це вже буде перемога.
На цьому місці всі замислилися.
Бо жоден із присутніх ще не дочитав до кінця жодної книги, яку купував.
***
У кутку сидів місцевий філософ.
Його звали День Прибери.
Ніхто не знав чому.
Можливо тому, що він уже десять років збирався прибрати.
- Ти вже хочеш нас вигнати? - запитав хтось.
- Не те щоб хочу, - відповів День Прибери.
- Але ви ніяк не йдете.
Ця думка здалася всім настільки глибокою, що її записали до збірки народної мудрості Довбаївки.
***
У цей момент зайшла Пані з площі.
Головний фінансовий експерт району.
- На зараз коштує дев'ятсот п'ятдесят.
- І що?
- Але вона зробила знижку.
- Скільки?
- Вісімсот.
У залі почувся колективний видих.
- Ого...
- Ого...
- Треба брати.
Ніхто не знав що саме.
Але брати точно треба було.
***
- Давайте зараз накидаємо баром.
- Баром?
- Готівкою.
- А потім розрахуємося.
- Між собою.
- Як завжди.
На цьому моменті бухгалтер втратив свідомість.
***
Перший учасник кинув десятку.
Другий кинув двадцятку.
Третій сказав:
- Я банкрут.
І не кинув нічого.
Його негайно обрали міністром фінансів.
***
- Хто перший захід робить?
- Перший взяв.
- Вистав ставку.
- Ставка не бігала.
- Треба випити.
- Я пас.
Старійшини кивали головами.
Усі розуміли, що логіки тут немає.
Але традиції треба поважати.
***
Через годину гроші лежали на столі.
Ніхто вже не пам'ятав, хто скільки поклав.
І головне - навіщо.
Але атмосфера була чудова.
***
На вулиці піднявся вітер.
- Давайте по десять євро.
- Чому?
- Щоб не зносило.
Це була одна з небагатьох економічних теорій, яку всі прийняли без суперечок.
***
І саме тоді старий Пастух тихо сказав:
- Обережно.
- Чого?
- Циганки стоять на районі.
Усі насторожилися.
- Ловлять?
- Ловлять.
- Кого?
Пастух задумався.
- Та кого знайдуть.
Після цього в Довбаївці оголосили режим підвищеної обережності.
А гроші все одно ніхто не порахував.