У Довбаївці боялися трьох речей.
Податкової.
Несподіваних родичів.
І Великого Царя Забрати.
***
Ніхто достеменно не знав, хто він такий.
Але всі знали, що рано чи пізно він приходить до кожного.
До когось за грошима.
До когось за часом.
До когось за нервами.
А до декого - одразу за всім.
***
- Він існує? - запитав молодий довбойоб.
- Залежить від того, скільки тобі років, - відповів Граф Деберц.
- А якщо серйозно?
- Якщо серйозно, то вже існує.
***
Старі пастухи казали, що колись давно Цар Забрати був звичайною людиною.
Одного дня він захотів забрати собі ще трохи.
Потім ще трохи.
Потім ще.
І так захопився процесом, що забув навіщо починав.
З тих пір він тільки й робить, що забирає.
***
У нього були свої слуги.
Звалися вони дуже просто:
«Терміново».
«Потім».
«Ще встигнемо».
«На хвилинку».
І найстрашніший -
«Давай після вихідних».
***
Саме через них люди втрачали роки життя.
***
Одного разу вночі Великий Цар Забрати прийшов у Довбаївку.
Тихо.
Без охорони.
Без кортежу.
Без телевізора.
Він просто сів на лавку біля магазину.
І став чекати.
***
Першим його побачив День Прибери.
- Ви хто?
- Я прийшов забрати.
- Що забрати?
- Побачимо.
***
Потім підійшов Міністр Фінансів.
- Ви по гроші?
- Ні.
- Тоді по що?
- Побачимо.
***
Потім прийшов Граф Деберц.
Подивився на незнайомця.
І одразу все зрозумів.
***
- Це він?
- Він.
- Точно?
- Контррозвідка підтвердила.
***
На ранок усе село стояло на площі.
І кожен думав про своє.
Хтось боявся втратити гроші.
Хтось репутацію.
Хтось дружину.
Хтось телефон.
Хтось пароль від пошти.
***
І тільки старий Пастух сміявся.
***
- Тобі не страшно?
- Ні.
- Чому?
- Бо він не забирає.
- Як це?
- Він тільки показує, що ти вже давно втратив.
***
На площі стало тихо.
Настільки тихо, що було чути, як у районній адміністрації народжується новий безглуздий регламент.
***
Великий Цар Забрати підвівся.
Оглянув людей.
Посміхнувся.
І пішов геть.
Нічого не взявши.
***
Того дня жителі Довбаївки зрозуміли страшну річ.
Найбільші втрати завжди відбуваються не тоді, коли у тебе щось забирають.
А тоді, коли ти сам віддаєш це по шматочку.
Під приводом:
«Завтра.»
«Колись.»
«Потім.»
«Ще є час.»
***
Увечері Граф Деберц записав у свій блокнот:
Найнебезпечніший довбойоб -
той, який думає, що в нього попереду нескінченна кількість понеділків.
І вперше за багато років ніхто не став із ним сперечатися.